Виховна робота

Виховний захід на тему:

«ВЕЛИКИЙ СИН –

 ВЕЛИКОГО НАРОДУ»

Мета: Ознайомити з життєписом великого сина українського народу Т.Г. Шевченка. Вчити дітей добирати необхідний матеріал з літератури. Працювати над розвитком їх активного мовлення – виробляти в учнів уміння зв’язно висловлювати свої думки. Розвивати їх акторські здібності в декламуванні віршів. Продемонструвати красу і чарівність Шевченкового слова. Виховувати любов і повагу до спадщини, яку залишив поет.

Звучать позивні «Реве та стогне Дніпр широкий»

Велетню духу,лицарю могутньої,творчої сили,співцеві волі народної Тарасу Григоровичу Шевченку присвячується….

1-й вед.:Навесні, коли тануть сніги

І на рясті заграє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.

2-йвед.:          Ти слухав Кобзаря?

                       Ти чув його печаль,

                       Що піснею лилася

                       З-під струн?

                       Горіла,мов зоря,і сяяла як жар,

                       Висока пісня кобзаревих дум.

                       Дзвенить вона і досі у серцях,

                       Відлунюється в співі журавлів -

                       Великим Кобзарем оспівана в віках

                       Чарівна мова рідної землі.

Вчитель:В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам'ятає і шанує людство. У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу - Тараса Шевченка. 203 роки минуло з дня народження поета, проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі. Сьогодні ми зібралися,щоб вшанувати пам’ять великого Кобзаря. І хоча багато років минуло з того часу,коли народився він «…на українській землі,під українським небом,проте він належить до тих людей-світочів,що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять безсмертя».

Мужицький син,кріпак,школярМоринського дяка-п’яниці,самоук,професор графіки Петербурзької академіїмистецтв,геніальнийпот,мислитель,патріот-інтернаціоналіст,інтелігент з душею людського милосердя…І все це він-Тарас Григорович Шевченко.

Ні,не мужикуватий селюк і не наївний неотесаний простак,як дехто з потомственних панських родин «подавати Шевченка. Це був велет духу і душі народної,що вивів себе самого на вершини всесвітньої культури щоденною каторжною працею,назавжди зрікшись світських благ,що манили в свої обивательські тенета».

1.вед:Шевченко - це буря

Шевченко - це гнів!

Огненного серця удари..

Як блискавка в небі,

Як жайвора спів,

Зорі золотої пожари

2вед:Це-сонце,що сяє з-під хмар,як з-під вій,

Розпечений клекіт металу..

Мільйонами став він у пісні своїй,

І їхньою пісня ця стала.

1вед:У серці народу,в народних вустах

                        Їй жити й життя прославляти.

                        Садів аромати і шаблі розмах -

                        Це слово Шевченка крилате.

2-вед:Віддав він народу всі сили в борні

За долю його соколину

І,сповнений віри у сонячні дні

Він кликав любить Україну.

Звучить пісня про великого Кобзаря

1-й учень:Щороку в березні до нас

Значний приходить день

Це ж народився наш Тарас

Творець палких пісень.

2-й учень:Не на шовкових пелюшках,

Не у великому палаці,

                         В хатині бідній він родивсь,

Серед неволі, тьми і праці

1-й вед.:9 березня 1841 року весна подарувала на радість людям маленького Тараса. Народився він у селі Моринцях, що на Черкащині, в бідній хаті Григорія Шевченка. Давно це було… У невеличкому селі Моринцях народився і зростав маленький Тарасик. Ще пройде багато років, допоки він виросте, стане талановитим поетом та знаним художником. Тарасик був такий, як і ви, допитливий, розумний, кмітливий, дуже любив свою старшу сестричку Катрусю, з цікавістю слухав розповіді дідуся про давнє минуле.

2-й вед.:Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка в «науку». Дивна це була наука. П’яниця – дяк навчав дітей по церковних книгах. За найменшу провину карав своїх учнів різками. Будучи уже відомим поетом,Т.Шевченко згадував ту школу,куди привела його кріпацька доля.

«…Ти взяла мене маленького за руку

І в школу хлопця одвела,

До п’яного дяка в науку

Учися,серденько,колись

З нас будуть люде, - ти сказала»

1-й вед.: Поки була мати, хлопчику жилося добре,але Катерина Акимівна часто хворіла і в 1823 році померла.

«.. Там матір добрую мою

     Ще молодую у могилу

     Нужда та положила…»

2-й вед.:У батька, Григорія Івановича,на руках зосталося п’ятеро дітей. Одному було важко. Змушений був одружитися вдруге. Мачуха,Оксана Терещенко,мала своїх троє дітей. Ось що про це пізніше говорить Шевченко: « Хто хоч здалеку бачив мачуху та зведених дітей,той бачив пекло в самому огидному його тріумфі».

1-й вед.:У 10 років Тарас Шевченко здійснив першу велику подорож - батько,який ходив на Південь з чумацькими обозами,взяв його з собою. А через рік хлопець залишився круглою сиротою – в 1825 році Григорій Іванович помер.

1-й учень:І мати кинула цей світ

Як мав Тарас лиш дев’ять літ.

Потім два роки не привало,

Ще й батька рідного не стало.

Зостався круглий сирота

І гірко попливли літа.

Ходив, шукав що було сили,

Людей, щоби добра навчили.

Писати вчився у дяка,

А малювати в маляра.

По селах пас чужих ягнята

Та мачуха прогнала з хати.

2-й вед.: Малий Тарас був цікавим і допитливим хлопчиком і мав велику любов до життя, хоч важко було йому, сироті. На літо мачуха віддавала Тараса в пастухи.Але життя продовжується. «Все робитиму: воду носитиму, дрова колотиму, в школі прибиратиму, тільки дозвольте в школі жити і вчитись». Та дяк більше знущався з Тараса, ніж учив його. Він утік від нього, бо почув, що в сусідньому селі є дяк, який вміє малювати. Але і цей дяк вчити хлопчика не збирався. І знову пошуки роботи, найми, аби дістати шматочок хліба, якусь одежину. Повернувся Тарас до свого села, деякий час пас свиней у свого дядька, а пізніше – громадську череду. Перебуваючи на засланні, Шевченко пригадав своє важке і разом з тим неповторне дитинство.

1-й вед.: До вашої уваги фотоальбом «Край, де народився Шевченко»

2-й учень: У тяжкій неволі

Ріс малий Тарас.

Він не вчився в школі –

Він ягняток пас!

3-й учень: «Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло,

Чи так мені чого було?

Мені так любо, любо стало,

Неначе в Бога......

Уже прокликали до паю,

А я собі у бур’яні

Молюся Богу... І не знаю,

Чого маленькому мені

Тоді так приязно молилось,

Чого так весело було.

Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

І сонце гріло, не пекло!

Та недовго сонце гріло,

Недовго молилось...

Запекло, почервоніло

І рай запалило.

Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло.

Поглянув я на ягнята —

Не мої ягнята!

Обернувся я на хати —

Нема в мене хати!

Не дав мені Бог нічого!..

І хлинули сльози,…»

1-й вед.: Важка була в нього доля, але в серці жила велика любов до рідної України, до рідного народу, до рідної мови. Доля закинула Тараса далеко від рідного дому, аж у Петербург, де він залишався у пана, не маючи змоги вчитися і малювати. Лише згодом його друзі викупили з неволі. Потім переїзд до Ніжина. Згодом заслання на 10 років. Після заслання поїхав на Україну. Ось послухайте, як він говорив про Україну: « Рідний край – у груди б’ють духмяні пахощі зелених гаїв, широкополих ланів.» Шевченко мріє, пише, милується.

1-й учень: … Світає,

Край неба палає,

Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.

2-й учень: Тихесенько вітер віє,

Степи, лани мріють,

Між ярами над ставами

Верби зеленіють.

3-й учень: Сади рясні похилились,

Тополі поволі

Стоять собі, мов сторожа,

Розмовляють з полем.

2-й вед.: Мріям не судилось здійснитися. Знову арешт. За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати. Незважаючи на заборону,Тарас Григорович писав вірші і ховав їх за халявою чобота. Тепер цю книжку називають захалявною. Поет писав: «О думи мої!О славо злая!

                                                           За тебе марно я в чужому краю

                                                           Караюсь,мучуся…Але не каюсь.»

1-й учень:Змовкла пісня на устах,

Але в душі жила, бриніла

І в серці бідного співця

Вогнем палаючим горіла.

Він рвався серцем із тюрми

На волю, до ланів широких,

До тихих тих могил високих.

Та сил в співця вже не було,

Остання пісня продзвеніла.

І в небо тихо піднеслась

Душа поета наболіла.

1-й вед.: 9 березня 1861 року Тарасу Григоровичу виповнилося 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати поета,який лежав тяжко хворий,прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого Кобзаря.Це була велика втрата для всього українського народу. Поховали його у Петербурзі, а згодом тіло перевезли на Україну і поховали на Чернечій горі поблизу Канева. Так заповідав великий поет. А збірка віршів поета «Кобзар» невдовзі сколихнула всю Україну.

1-й учень: Умер співець, але живуть

В серцях людей слова безсмертні.

Й сьогодні по Вкраїні всій

Бринять його пісні славетні.

2-й учень:Йшов він долею своєю

Так, як Бог сказав.

І в кінці дороги тої

Книга, книг «Кобзар»

2-й вед.:Це був Поет. Поет з родини бідної,

А душу мав розкрилену , як птах.

Гарячим болем і живою піснею

Його слова – в народу на вустах.

1-й вед:А скільки ж раз його було розіп’ято

За правду, за «Кобзар», і «Заповіт».

В душі народу словом заповітним він

Залишив вічний і глибокий слід.

(всі виходять )

1-й учень: Він був сином мужика,а став володарем у царстві духа.

2-й учень: Він був кріпаком,а став велетнем у царстві людської культури.

3-й учень:Він був самоуком,а вказав на нові світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

1-й вед.:Доля переслідувала його в житті скільки могла,та вона не змогла перетворити золота його душі  в іржу,ані його любові до людей в ненависть і погорду,а віри в Бога у зневіру й песимізм.

2-й вед.:Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість,яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Всі разом: Отакий був і є для нас,українців,Трас Шевченко.

                           Звучить пісня «Заповіт»

Співай, моя мово!
Виховне заняття з розвитку мовлення для дітей 4 класу

"Співай, моя мово,  у пісні чудовій 

І смійся, у жартах звучи!

Світися щасливо у зірці ранковій

І в побуті теж — не мовчи!.."

Про красу і багатство української мови можна розповідати дуже багато, бо вона мелодійна і м’яка, дивна і чарівна, милозвучна і лагідна. А ще вона рідна нам, бо живемо ми в Україні, на рідній землі — у вільній і незалежній державі — і повинні розмовляти державною українською мовою, і добре знати її, бо ми патріоти своєї країни.

Кожна держава має державну мову: поляки — польську, чехи — чеську, французи — французьку, словаки — словацьку, німці — німецьку, росіяни — російську, англійці — англійську, болгари — болгарську, українці — українську і т. д. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ — патріот своєї країни, він любить її, поважає її закони і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.

А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, у 1991 році. Тоді на всенародному референдумі понад 90 відсотків громадян України проголосували за волю і незалежність України! Тепер у нас є своя держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, нехтували і не хотіли слухати і чути її, сьогодні вона відроджується, бо й не змовкала в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, у далеких куточках світу, у діаспорі, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Сьогодні рідна мова заходить у школи і вузи, на виробництво, у ділову сферу, виходить у світ повноправно і впевнено.

Часом важко їй пробитись до байдужих і холодних сердець, з яких ще в дитинстві вирвали її, бо колись вирішили знищити народ України і саму Україну, зробити всіх безликими, без нації, без віри. Тому й українські школи перетворили на російські, діти почали вивчати чужу мову, а свою поступово забували. І так тривало довго. Не одне покоління дітей не тільки не вчило рідну мову, а й не чуло того мило-

го рідного слова. А нащо ж було її вчити? Нема в народу рідної мови, значить, нема й самого народу! Цього прагнули керівники СРСР. Тому вихолощували з раннього дитинства з умів і сердець дітей рідну українську мову. Діти не чули щирої і пісенної, високої і натхненної, дивної і чарівної української мови. А вона звучить, співає на своїй землі у кожному дзвінкому струмочку, у прозорому джерельці, у росяній квіточці, в сонячному промінчику, живе у високій мрії, у чистому коханні, бо вона на своїй, вільній землі, вона у себе вдома! А про багатство і красу української мови можна дуже багато сказати.

Кожне природне явище, кожну пору року, різні події, всі людські почуття можна описати українською мовою, та ще й як! Без картин, без фотографій мовою все можна охарактеризувати, все змалювати. А мовою віршів намалюєш чарівні картини природи, найпотаємніші почуття, передаси всю гаму барв і гармонію людських стосунків. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна — наша українська мова!

Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її — не смій.

Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє. І покаже,
Як правильно у світі жить.

В ній стільки слів, що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто безліч знань.

Тож мову вчи і прислухайся
До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить.

Вона ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна!
І нею можна все сказати.
І найрідніша нам вона!

Все можна сказати рідною мовою, навіть писати про все на світі вірші, всі слова у яких починалися б з однієї букви! Хочете спробувати? Для початку напишіть кілька речень, щоб слова в них починались з однакової літери. Ну, почали!

Діти придумують речення, можна задати тему.

А тепер послухайте вірш про зиму.

Зима

Зимонька завила, зразу загула,
Закружила, захазяйнувала,
Завітрила, засніжила, замела,
Землю заметілями заткала.
Задубіла, зажурилася земля,
Змерзла зовсім, змучилась, заснула.
Закрутила завірюха звіддаля,
Захурделила, завіяла, задула.
Заховались зорі зазвичай,
З-за завії, звісно, заглядали.
Зблідли зовсім, затремтіли, знай,
Звисока зоріючи, зітхали.
Засміялась злісно заметіль,
Заскрипіла, злобою завила.
Замела, задула звідусіль,
Задихалася, загрозливо злетіла,
Збудувала замки заметіль,
Засопла, знесилено заснула.
Засвітилась зіронька. Звідтіль
Заясніло. Злість зима забула.
Засміялась зіронька згори —
Здолана зима! Земля зраділа!
Зацвілися зіроньки з землі,
Забриніли звуки, завесніло!
Зачарована, замріяна земля
Заспівала, знадно заквітчалась.
Затепліло, загуло здаля —
Зимонька занила, запручалась...
Затепліло! Здолана зима!

А ось послухайте ще один вірш, у якому всі слова починаються з літери «С».

Світанок

Сад спочиває, спить спокійно,
Ставок старенький стуманів.
Стежина-стежка самостійно
Снує собі серед садів.
Світанок синій струменіє,
Сосна світлішою стає.
Серпанок світиться, світліє.
Сон сновидіннячка снує.
Світ стрепенувся. Скільки спати?
Співають сотні солов’їв!
Скоренько стало скрізь світати.
Стрижі стрілою! Сонце! Спів!
Сміється сонце, світить, сяє!
Стрічає сонечко сосна.
Сопілка, скрипочка співає,
Співає серденька струна.

Таких віршів можна написати багато на різні літери, а це означає, що у рідній мові дуже багато синонімів та антонімів, які збагачують мову, роблять її колоритною, милозвучною. Бо ж мова, діти, — це душа народу. А наш народ — працьовитий і співучий, тонко відчуває красу, несе у своєму серці любов і доброту, тому й мова наша лагідна і тепла, щира і добра, м’яка і чарівна. її не можна не любити, бо вона прекрасна! Але щоб її вивчити, треба докласти багато зусиль — складна вона для вивчення. Рідну мову треба вчити ціле життя, адже вона весь час змінюється, розвивається.

Мова жива, вона немов чисте джерело, що витікає з-під землі і поїть кожного, хто припаде до неї устами. Слів у мові є сила-силенна, але кожне слово несе своє значення, смислове забарвлення, має свій відтінок, тон і напівтон. Тому слово треба вживати в мовленні правильно, вдало, щоб воно відповідало тому стану, який ти хочеш передати. От, наприклад, візьмемо слова: йти, ходити. Ці слова мають так багато синонімів, що передають будь-який стан. Та й нових слів утворювати не потрібно, бо частенько люди не можуть підібрати правильно слово, та й утворюють «суржик» — ні українське, ні російське, а щось посередині. А слова треба вживати правильно. Ось вірш, у якому є багато синонімів до слів іти, ходити.

Кроком руш! — Пішли солдати!
Й чоловік наддав ходи.
Топчуть стежку каченята
До холодної води.
По ланах весна простує,
Дибає старенький дід.
Військо чітко марширує,
Діти рушили услід.
В мандри хлопці подалися,
Прямували навпрошки.
Геть знесилені плелися
Вже додому хлопчаки.
Тупає мале дитятко,
По доріжці дріботить,
І чалапа каченятко,
Ходить дуже тихо кіт.
Він крадеться тишком-нишком,
Ніби тінь сама повзе.
Та гайнула в нірку мишка —
От котові не везе!
Сунуть хмари волохаті —
Затулили небо все,
Чимчикує гордо братик,
Бо п’ятірочку несе!
Он мале дівча стрибає
По калюжах навмання.
Дід старенький шкандибає,
Плентається цуценя.
Гриць, насупившись, чвалає.
Сам не зна, куди бреде,
А малятко чеберяє,
Мама хлопчика веде.
По землі снують мурашки
Цілий день туди-сюди.
Лізе кіт старий до пташки —
Недалеко до біди.
От Василь чимдуж несеться,
Щоб новину розказать.
А Олесик ледь плететься,
Він втомився мандрувать.
Всі у русі на землі:
І великі, і малі.
Всі ідуть, повзуть, літають,
Ходять, лізуть, шкандибають,
Сунуть, дибають, плетуться,
Плентаються і несуться,
То чвалають, то мандрують,
Дріботять і чимчикують,
Чеберяють і снують,
Але всі кудись ідуть.
Слів багато ти вже знаєш,
Тільки їх не забувай.
Як про щось сказати маєш,
Слово правильно вживай!

Свою мову потрібно постійно збагачувати новими словами, виразами, вдалими порівняннями, прислів’ями, щоб вона була барвистою і привабливою. Бо слово — це велика сила, яка може приголубити людину, розчулити, підняти їй настрій, захопити і повести на подвиг, а може просто знищити, образити, завдати такої душевної рани, що й годі впоратись. Тому, розмовляючи з людиною, треба постійно думати, добирати такі слова і вирази, щоб не образити, не скривдити її мимоволі сказаним гірким словом. От яка мова! Будьте пильні до слова, бо ж кажуть у народі: «Слово не горобець, вилетить — не спіймаєш». Справді, скажеш невдало, а в людини — камінь на серці. А жодна людина не має ображати іншу, тому й навчіться розмовляти так, щоб усім хотілося поговорити з вами. Для того в мові треба вживати багато лагідних, чарівних слів, щоб усім було приємно слухати вас. Ці слова всім відомі, але частенько їх не вживають, бо думають, що й так гарно. А вони ж такі прості і всім доступні: «добрий день», «привіт», «спасибі», «дякую», «пробачте», «прошу вибачення», «перепрошую», «дозвольте звернутися», «прошу», «до побачення», «добридень», «на добраніч». їх небагато, але без них мова зблідла б. Людина, яка замість цих прекрасних слів вживає слова брутальні, створює навколо себе чорну ауру, вона нічого доброго не робить ні собі, ні іншим, бо слухати її дуже прикро. Та не дуже приємно слухати і тих, хто говорить «суржиком», та так, що не розбереш, що ж хотів сказати той великий грамотій. А все йде від душевної ліні. Людина не дбає про себе, не думає про те, що вона не тільки себе не поважає, а й іншим завдає прикрощів. І таких зустрічається багато, серед школярів також. Але ж сьогоднішній школяр повинен нести культуру мови до людей, щоб усі чули, як потрібно розмовляти, як звертатися в громадських місцях до людей. От у магазині часом можна почути: «Дайте байковий халатік з голубим воротніком» — а треба так: «Подайте, будь ласка, фланелевий халатик з голубим комірцем», або: «Чудна блузка», а треба: Чудова блузка, «Пальто на мєху» — треба ж: «Пальто на хутрі тощо». І в транспорті не раз чути: «Тролейбус битком набитий», а треба: «Тролейбус переповнений», або «Тролейбус повний-повнісінький». «Нажми на тормоза! Останови!», а треба: «Натисни на гальма, зупини». І таких висловів дуже багато, тому що люди не стежать за мовою, а ще тому, що не знають, як треба. А школярів цього вчать, і вони повинні розмовляти правильно, щоб іти в життя навченими, вихованими, культурними й освіченими людьми. Щоб розмовляти правильно своєю рідною і чудовою, веселковою мовою, пишатися тим, що ми — українці, вільний і незалежний народ, що нас чує і до нас прислухається сьогодні світ, що є в нас така прекрасна рідна українська мова, мова нашого народу, нашої землі, мова гір і полів, степів і лісів, рік і озер — наша найрідніша чарівна українська мова.

Співай, моя мово, у пісні чудовій
І смійся, у жартах звучи!
Світися щасливо у зірці ранковій
І в побуті теж — не мовчи!
Здіймайся у славі у небо високе,
Багатою будь, як земля.
Глибокою будь, наче море широке,
Щоб чули тебе віддаля,
Квітуй, як весна, у чарівнім суцвітті,
Весело по світу йдучи,
Звучи, моя мово чарівна, у світі
І в серці людськім не мовчи.
Не дай занедбати себе і забути,
До кожного серця дійди.
У миті біди і найважчої скрути,
Як матінка рідна, прийди!
І тихо-тихенько співай колискову,
Щоб серце в дитинство вернуть,
Щоб більше ніколи свою рідну мову
Не міг українець забуть.

Ідіть по світу гордо й незалежно, знайте, що ви діти вільної України, багатостраждальної, але роботящої і доброї, щирої вашої Батьківщини. Вона одна у вас, як мати. І від нас усіх залежить, якою вона буде, наша мила Україна. Від нашої любові, від праці, від честі нашої залежить її майбутнє і доля всіх нас. Любіть свою мову, свій милий край, свою Україну.

Свято для учнів 1-4 класів

«Скоро, скоро в рідний край завітає Миколай…»

Мета:

навчальна: ознайомити дітей з традиціями українського народу, поглиблювати знання учнів про свято Миколая;

розвивальна: сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, викликати бажання берегти свою національну культуру, здобувати знання із цілющого джерела народної мудрості пращурів; розвивати комунікативну, інформаційну компетентності та компетентність творчої діяльності;

виховна: прививати любов і повагу до традицій та обрядів рідної України; створити атмосферу добра і дружби; виховувати в учнів чуйність, доброту, доброзичливість, увагу, милосердя, вдячність.

Обладнання:

Демонстраційні матеріали:ляльки, чарівна палочка, поштова скринька, листи, телеграма, подарунки.

Музичне оформлення: пісня «Казкові сни» ( муз. М.Золотухи, сл. М.Люсак),«Танок лялечок», пісня-танок «7 гномів», пісня-танок «Рушничок», пісня  «Доброти свіча», музика «Аве Марія», пісня «Доброта Миколая», казкова мелодія.

Технічні засоби: комп’ютер, музичний центр.

Інтер’єр: Зала святково прибрана.

Хід свята

Ведучий

Шановні батьки, гості і дорогі діти! Хто не знає про святого Миколая? Малий і старий знає про нього. Щороку приходить він у кожну господу з миром і дарунками. Для маленьких стає чарівною казкою. Виростають діти – і добра казка зникає, а Миколай залишається.

Ведуча

Наслідуймо добро і вчинки Миколая! Нехай це свято стане для нас святом Милосердя, святом Доброти, Прощення, Любові до ближніх.

Ведучий

Сьогодні, мої милі друзі, довгожданний день зустрічі з мріями та подарунками. Свято дитинства й щедрості, на яке щорічно чекають наші вихованці. От і нині діти з самого раночку виглядають візитера, аби отримати подарунки, але не тільки отримати, а й подарувати Миколаю щось незвичне. Довго й старанно вони готували для Святого справжнісінький бал, аби показати, як люблять його, які вони слухняні й талановиті.

1. Свято лине Миколая –
Серденько радіє.
Йде святий до нас із раю
Принесе надію.

2. Подарує віру в чудо
І любов велику.
Поклоніться, добрі люди,
Цьому чоловіку.

3. Поклоніться і радійте
За його щедроти.
Як і він, прожить зумійте
В просвіті турботи.

4.Поможіть і нам для нього
Влаштувати свято.
Бо усмішка для святого
Коштує багато.

5. Ми влаштуєм Миколаю
Бал – маленьку казку,
Хай у погляді заграє
Втіха й Божа ласка.

Дівчинка співає пісню. «Казкові сни» (муз. М.Золотухи, сл. М.Люсак). Інші зірочки виконують танцювальні рухи.

Пісня «Казкові сни»

муз. М.Золотухи, сл. М.Люсак

У цей вечір казковий між снами

Миколай завіта із торбами,

Покладе під подушки пакунки,

Усі бажані нами дарунки.

Приспів:

Книги, ляльки, костюми, касети.

М’ячі, банти і велосипеди.

Миколай сповнить ваші бажання,

Якщо були ви чемні й старанні.

Ось летить Миколай бородатий,

Щоб лише не минув вашу хату,

Щоб поклав під подушки пакунки,

Усі бажані нами дарунки.

Приспів.

 Сон, мов казка минає прекрасна,

Відчуваємо радість і щастя.

Під подушками маєм пакунки,

Усі бажані нами дарунки.

Приспів.

Ведуча

Гарна пропозиція – влаштувати бал для Миколая. Але ж він дуже зайнятий: ходить по школах, квартирах – роздає дітям подарунки, як же Миколай побачить наш бал? А, придумала! Ми встановимо з ним супутниковий зв'язок і камерою будемо транслювати наше свято просто йому на телефон. Ну, як моя ідея? Отже – починаймо.

(Лунає музика, заходить Фея)

Фея

Я – фея-чарівниця.
На мене подивіться:
Я можу так зробити,
Щоб стали в казці діти.
Лиш музика заграє –
На ляльок обертаю
Дівчаток-щебетушок,
Своїх малих подружок.

(Лунає музика, Фея чарівною паличкою торкається по черзі дівчаток, вони підводяться)

1. Я – малесенька актриса,
Звати лялечку Аліса.
Можу пісеньки співати,
Можу в піжмурки пограти.

2. А я – Віка, ляля неньки,
Дуже добра і гарненька,
І весела, і сумлінна,
Ще й хазяєчка відмінна.

3. Я – маленька всеумійка,
Звати лялечку Софійка.
Хоч роками я маленька –
Помічниця гарна неньки.

4. Чути сміх веселий зранку
Це – прокинулась Тетянка.
Знає геть уся рідня:
Ляля Танечка це – я!

5. Ось мене назвала мама
Дуже сонячно – Мар’яна,
Я для нені – ляля-сонце,
Що заглянуло в віконце.

6. А я – лялечка-панянка,
Маю ім’ячко – Улянка.
І прийшла до вас на свято,
Щоб гарненько танцювати.

7. Я – Надієчка-дівиця,
Дуже вправна танцівниця.
Нумо, лялі, не вагайтесь –
У таночок мій збирайтесь.

(Виконується «Танок лялечок»)

Ведучий

Які милі лялечки, просто з казочки до нас на бал завітали, аби потішити діток, гостей і, звичайно, Миколая. Дякуємо, добра Феє, за таке диво. А, може, ти ще щось нам чарівне зробиш?

Фея

Так, звичайно, дуже просто.
Будьте пильні, наші гості,
Буду зараз чаклувати,
Білосніжку викликати.

(Лунає музика, з’являється Білосніжка)

Білосніжка

Білосніжку викликали? Це у вас сьогодні святковий бал для Миколая? А ви себе гарнесенько вели цілий рік, не бешкетували, слухняними були? Ну добре, погостюю у вас трішки, зовсім трішки, бо маю поспішати своїх гномиків шукати. Вони такі пустуни у мене, боюся, аби чого не наробили, бо ж подарунка від Миколая не отримають.

Ведуча

А ми й тобі, Білосніжко, подарунок підготували.

Білосніжка

А який?

Ведучий

Ми твоїх гномиків у гості запросили, аби чарівна Фея їх умить на слухняних перетворила і навіть танцювати навчила.

Білосніжка

Так це ж просто чудово!

(Фея торкається хлопчиків, ті підводяться)

1. Ми – веселі добрі гноми,
Невідома гномам втома.

2. Гноми все робити можуть,
У проблемах допоможуть.

3. Гноми – дуже добрі друзі,
Знають це по всій окрузі.

4. Гноми мають власне братство,
Вірність – гномиків багатство.

5. Знають гноми добру казку,
Бо відома гномам ласка.

6. Гноми щедрі та сміливі,
Дуже милі та грайливі.

7. В гномів радості багато,
Гноми люблять танцювати.

(Пісня-танок «7 гномів»)

Ведуча

Неймовірно! Дуже мило, дуже приємно вас бачити на нашому балу. Ви подарували нам справжню казку.

Білосніжка

Але й ваша маленька країна теж казкова.

Ведучий

Не тільки маленька, але вся наша країна Україна – казка. Адже тільки в нас є такі добрі люди, щедрі, талановиті, тільки в нас дітки можуть до безкінечності співати про рідну землю гарних пісень. А які чудові віршики знають наші дітлахи! Навіть зовсім маленькі залюбки розповідають про Україну. Хочете послухати?

Білосніжка

Авжеж, хочемо.

1. Я – козак-молодчина,
Дуже видний я мужчина.
Ось навколо озирнуся,
Й до обіду оженюся.
Буду їсти борщ, пампушки,
І вареники, й галушки.
Ну, кажіть мені, дівчата,
Хто вже вміє готувати?

2. Хоч мені лише шість років,
Козаченко я нівроку.
Підростаю на відмінно,
Стану гетьманом Вкраїни.

3. Ви на мене поглядайте
Й президента упізнайте.
Я прийду до влади швидко
Буде щастя нашим діткам!

Ведуча

Жартували наші парубки добряче, бо ж українці, бо ж козаки. А які у нас дівчата – диво, а як вони співають гарно – замилуєшся.

(Виконується пісня-танок «Рушничок»)

Ведучий

За традицією святкування діти пишуть листи Миколаю зі своїми проханнями.

1.Поспішаймо, поспішаймо із листами,

Бо вже їде Святий з неба саночками.

Не забули ми листочки написати

Та й Святого Миколая попрохати.

2.– Я ляльок багато маю,

Але прошу Миколая,

Щоб приніс мені новеньку,

Кучеряву і гарненьку.

3.– Я хотів би дві машини

І солодкі мандарини.

Але що це? Що я бачу?

Чому наш Володя плаче?

4.– Мені сумно, як згадаю

Бліду дівчинку з трамваю.

В неї дуже хворі ніжки

І вона не ходить пішки.

Я не хочу ні машинок,

Ні солодких мандаринок.

Я прошу у Миколая:

Хай ту дівчинку знайде

І на ніжки підведе.

5.– Я також собі згадала,

Як цукерки купувала…

Біля нас живе бабуся,

Що просити хліба мусить,

Бо не може вже ходити,

І ніхто у цілім світі

Про старесеньку не дбає

І нічим не помагає.

Прошу я у Миколая –

Хай про неї він згадає.

Все, що він мені готує, –

Хай бабусі подарує.

6.Святий Миколаю,

Я тебе благаю:

Пошли щастя й світлу долю

Козацькому краю.

Дідусь і бабуся — 

Щоб були здорові,

Татусь і матуся —

Щоб жили в любові.

Усім добрим діткам

Принеси гостинці

І подаруй Божу ласку

Кожній сиротинці.

7.До Святого Миколая

Я слова свої звертаю:

Цілий рік була слухняна,

Поважала тата й маму.

Іграшки свої складала,

Друзів я не ображала.

Вчилася щодня читати,

Рахувати і писати.

Тож, Святенький Миколаю,

Ти прийди скоріш, благаю.

Я до тебе помолюся

І тихенько пригорнуся.

Подарунків принеси

Мамі, татові й мені.

Щастя дай моїй родині

І рідненькій Україні..

Пісня  «Доброти свіча»

Біле поле, біла річка, срібно-білий гай,

Йде з небес на білу землю Святий Миколай.

А з ним білі янголята у двори спішать,

Щоби гарні подарунки діточкам роздать.

Подарунки у святого є аж повний міх,

Обдарує нині щедро діточок усіх.

Миколая з нетерпінням на землі всі ждуть,

Ясні зіроньки на небі освітляють путь.

В Бога ласки за нас просить Миколай Святий,

Щоб у серденьку дитячім радість засвітить.

Миколая щиро любить кожне дитинча,

Не загасне в його серці доброти свіча!

Не загасне в його серці доброти свіча!

Білосніжка

Неймовірно, дуже весело і гарно. Пречудове свято ви влаштували для святого Миколая. Але де ж він до цієї пори, чому не приходить?

Ведуча

Він мандрує по дитячих садочках, школах, роздає діткам подарунки, має і до нас завітати, та щось забарився.

(Забігає дитина)

Дитина

Ой, біда, печаль велика.
Листоноша ось покликав,
Телеграму передав:
Миколай щось написав.

(Віддає телеграму ведучому)

Ведучий

Так, подивимося, що тут. «Вибачте, любі друзі, але, на превеликий жаль, не можу приїхати до вас на свято – мене терміново викликали в лікарню до хворих діток. Дуже дякую за те, що були слухняними цілий рік, старанно вчилися, були ввічливими і добрими товаришами. Надсилаю вам своїх янголів – думаю, вони стануть гарною окрасою вашого свята».

Ай-ай-ай, що ж ми будемо робити, де нам подаруночки для діток взяти?

Пісня «Святий Миколай»

Слова і музика Руслана Греха

Я нечемним був у школі, Ніс розбив я на футболі, Вітер в голові гуде, Миколай до мене не прийде... Миколай до нього не прийде... Я у мами найчемніша, Най-най-най-найрозумніша, Мамі я допомагаю, Завітай до мене, Миколаю! Завітай до неї, Миколаю! Приспів: Миколай приходить уві сні, Подарунки загортає Він У ангельські пісні, До мами, до тата, І до вас, малята, Приходить Святий Миколай! Тата й мами я не слухав - Виросли у мене вуха, Вітер через них гуде, Миколай до мене не прийде... Миколай до нього не прийде... Радо я б хотів змінитись, Бути чемним, не лінитись, Але марно це уже - Миколай до мене не прийде... Миколай до нього не прийде... Приспів. Чемно ручки я складаю: Святий Отче Миколаю, В ніч чарівну, як завжди, До усіх, усіх, усіх прийди! До усіх, усіх, усіх прийди! Приспів.

(Лине божественна музика «Аве Марія». З’являються ангели)

Білосніжка

Не сумуйте: у вас є Фея, яка неодмінно щось вигадає.

Розведу вашу біду,
Миколая я знайду.
Гарне свято наше буде,
Є ще в світі добрі люди.

(Підходить до одного з батьків торкається чарівною паличкою)

Фея

 Ви тепер Миколай!

(Янголи шикуються в лінію. Музика посилюється, заходить Святий Миколай.)

Святий Миколай

Вітаю усіх вас, добрії діти.

Щоб стрітись із вами, проїхав півсвіту.

Лиш радість та мир несу я в оселі,

Нехай люди завжди будуть веселі.

Нехай сліз не буде, не буде біди.

Багато дарунків приніс я сюди.

Приніс добро і радість для всіх добрих людей.

Перед дві тисячі вісімнадцятим роком ще раз

Обдарую щедро усіх вас,

Допоможіть, небесні янголятка,

Кому які подаруночки давати,

Що діти у листах просили

І чи те собі заслужили.

(Миколай сідає на стілець. Ангели оточують його. Виходить дівчинка.) 

Дівчинка   

Святий предобрий Миколаю!

Я братика собі бажаю.

Дуже буду його любити,

Усього буду його вчити.

1 Янгол

Дівчинка Аліна чемна й відмінниця в школі,

Та поки, Миколаю, не можемо виконати її волі.

Вона бажає собі маленького брата,

А ми їй гарне плаття хочемо подарувати.

Хлопчик   

А я прошу у Миколая здоров’я для мами,

Бо без неї мені не жилося б так гарно.

Щоб вона посміхалася до мене часто

І казала, що я в неї найбільше щастя.

2 Янгол

Цей хлопчик Вова завжди слухається своєї мами,

Душею добрий і вчиться гарно.

Любить цукерками смакувати,

То маємо їх цілий пакунок дати.

Дівчинка

 Я просила, щоб у мій щоденник

Тільки дванадцятки спішили.

І буду до навчання прикладати

Всі свої сили.

1 Янгол

Дуже похвальне твоє бажання.

Ось подарунок тобі за старання.

Хлопчик   

А в мене бажання таке велике, що й страшно сказати.

Хотів би я в «сім’ї» комп’ютер власний мати,

Щоб допомагав мені уроки вчити.

Та чи зможе Миколай такий подарунок зробити?

2 Янгол

На жаль, ще не заслужив ти такого подарунка,

Бо мало старався і не завжди слухав.

Але щоб логічне мислення розвивати,

Хочемо тобі конструктор подарувати.

Хлопчик   

Я в листі написав про багато всього.

Та найбільше прохаю у тебе, Святого,

Щоб здоровим я був і мій ангел-хоронитель помагав,

Бо я не слухався й руку зламав.

1 Янгол

Що ж, добре, що визнаєш провину,

Ти добра, душевна дитина.

Маєш в пакунку усього багато,

Ти заробив собі у це свято.

Хлопчик   

Я маю бажання таке велике,

Щоб в Україні був мир і спокій.

Щоб наша школа жила і процвітала

І кожна дитина родину пізнала.

2 Янгол

За серце лагідне і добру душу

Тебе обдарувати також мусим.

Ось тобі м’яч, він добре стрибає,

З ним подружись, він втоми не знає.

Миколай  

Що ж, любі янголята,

Час до інших дітей ступати.

A вам до подарунків складаю такі слова:

Щоб були здорові, як джерельна вода,

Щоб були слухняні і вчились якнайкраще,

Щоб поряд із вами були успіх і щастя.

Щоб забули погані слова, бійки і двійки,

Щоб дружили з вами ввічливість і хороші оцінки.

Хай новий рік несе Україні процвітання і мир,

А вам стане для добрих справ бажання і сил.

1 Янгол  

Погуляли ми чудово, Але нам рушати час.

Та за рік обов’язково. Завітаємо до вас.

2 Янгол  

Ви ж дивіться, будьте гарні,

Щоб слова не стали марні,

Не грішіть і не пустуйте.

За своїм життям слідкуйте.

1 Янгол

На прощання ще хочемо сказати.

2 Янгол

Поважайте, цінуйте своїх маму й тата.

1 Янгол

Будьте завжди чесні та побожні.

Святий Миколай 

Важку життєву дорогу зуміє той пройти, хто серцем прихилився, до добра святого. А батьки в свою чергу подавайте гарний приклад своїм діточкам.

Пісня «Доброта Миколая»

Розступилась дрібота ходить світом доброта

Ані смутку ні журби не знає .

Де природа золота сіє спокій доброта

А де люди там серця єднає .

Доброта доброта добротою день і ніч обіймає

Доброта доброта ходить світом доброта Миколая

Доброта доброта добротою день і ніч обіймає

Доброта доброта ходить світом доброта Миколая

Розступилась дрімота ходить світом доброта

Не минає ні води ні суші.

Усміхніться доброті всі хто є на цій землі

Хай зігріє вам серця і душі.

Доброта доброта добротою день і ніч обіймає

Доброта доброта ходить світом доброта Миколая

Доброта доброта добротою день і ніч обіймає                                              

Доброта доброта ходить світом доброта Миколая

Ходить світом доброта Миколая.

(Святий Миколай з Янголами виходять.)

Ведуча

От і закінчилося наше свято. Весело було, подарунково, а щоб так і на наступний рік відбулося – наші діточки будуть старатися не бешкетувати, вчитися, розвиватися і знову виглядатимуть свого Миколая у морозяне віконце.

Тема позакласного заняття:         «Урок доброти»

Мета: закріпити і поглибити знання учнів про ввічливість, про культуру поведінки.

Завдання:

дидактична - вчити вживати ввічливі слова, прищеплювати етичні норми поведінки, спілкування людей у суспільстві;

корекційна - розвивати комунікативні навички, мова;

виховна - виховувати почуття колективізму, згуртованості, вміння працювати в команді.

Матеріал та обладнання: м'яч, ватман, ножиці, клей, заготовки з паперу, презентація, ігри, музика.

Хід заняття:

1.вступна частина

Організаційний момент

(Завдання: настроїти дітей на доброзичливе робочий настрій.)

Під музичний супровід (В. Шаїнський «Дорога добра») діти входять в зал і сідають на стільчики.

- Подивіться один на одного, посміхніться один одному, посміхніться гостям. Нехай посмішка і гарний настрій будуть вашими помічниками.

Введення в тему

- Сьогодні у нас дуже цікава і серйозна тема заняття, а щоб дізнатися, давайте послухаємо наших хлопців, які вивчили вірші.

(Завдання: розвивати пізнавальний інтерес, пам'ять, увагу, мова.)

Добро творити на Землі

Людині лиш дано.

І навіть діточки малі

Всі знають це давно.

Краса і море доброти

Оточує нас всіх.

Подібним будь до сонця ти,

Щоб зазвучав твій сміх

Щоб ти освітлював всім шлях,

Як сонце з висоти.

Хай сяє усмішка в очах.

Будь завжди добрим ти!

Навчаймося добра, як вчаться мови діти,

Щоб потім все життя його творить святе.

Плекайте крізь роки троянди ніжні й жито.

Тримайте у руках, як сонце золоте.

Даруймо для людей погожі дні весняні,

Щоб щедрим садом вік святився небокрай.

Щоби пісні лунали до нестями

І повнився добром наш дім і рідний край.

Будь чистою і світлою, дитино.

Добро твори у світі кожен час.

Добро і є та категорія єдина,

Яка веде до світла кожного із нас.

Добром на доброту відповідай щоднини

Й на зло також добром відповідай.

Покликання найбільше для людини -

Добро творити! Це запам’ятай.

- Як ви думаєте, про що ці вірші? (Відповіді дітей).

ІІ.Основная частина

- Вірно, тема нашого заняття: «Урок доброти».

Ми сьогодні будемо говорити про доброту, про якості властивих добрій людині, пограємо з вами в різні ігри, виконаємо творчу роботу, а також будемо аналізувати добрі і злі вчинки.

Доброта - це прагнення людини дати щастя всім людям.

У людини є два види життя. Перша - реальна, повсякденне життя. Це його навчання, робота, виконання обов'язків, взаємовідносини з іншими людьми. І є прихована, духовне життя. Це думки, почуття, ідеали, внутрішній світ. У французького письменника Ст. Гюго є гарні слова: «У внутрішньому світі людини доброта - це сонце».

Гра-вікторина «Чемність»

Слово – вибачення. (Вибачте)

Слово-привітання з батьками, вчителями, сусідами, друзями. (Здрастуйте)

Слово-перепрошення. (Даруйте)

Привітання до друзів. (Привіт)

Так прощаються приятелі. (Бувай)

Слова прощання. (До побачення)

Слово подяки. (Спасибі)

«Чарівне» слово. (Будь ласка)

Слова, що вживають,проводжаючи в далеку дорогу. (Щасливої дороги)

Слово, яке кажуть під час розставання. (Прощай)

Так вітаються хлопці. (Здоров)

Слова, що кажуть рідним перед сном. (На добраніч)

Ви йшли по коридору і випадково когось штовхнули. Що треба сказати? (Вибачте)

Яке слово скажете мамі або бабусі за смачний і ситний обід? (Спасибі)

Людина зробила добру справу, і їй необхідно віддячити. Яким словом? (Щиро дякую)

- Молодці, як добре ви знаєте добрі слова! Але ось сила ввічливих слів залежить від того, як саме вони сказані, яким голосом - спокійним, ласкавим або грубими і нечемними. Сказані грубо вони перестають бути чарівними.

Гра «Компліменти».

(Завдання: формувати повагу і доброзичливе ставлення один до одного, згуртування групи.)

-А зараз давайте вийдемо і скажемо один одному добрі, теплі слова, компліменти. (Діти встають у коло, передають одне одному м'ячик і говорять компліменти).

- Молодці, тепер давайте завжди говорити один одному такі чудові слова.

- Які бувають люди? (добрі, злі)

- Як ви думаєте, що таке зло? (Зло - це заздрість, жадібність, грубість, лінь, брехня.)

- Що таке добро? (Добро - це все хороше, добре, гарне.)

- Як можна перемогти зло? (Добрими справами.).

На дошці вивішені слова «Добро» і «Зло», картина зі злим обличчям і добрим - діти порівнюють і роблять висновок.

Гра «Казкові герої».

(Завдання: розвивати уявлення про добро і зло.)

- Хлопці, ви всі любите казки. І однією з головних тем російських казок була тема «добра» і «зла». У казках зустрічаються добрі і злі герої. Зараз ми з вами пограємо в гру: Я буду називати казкового героя, а ви будете визначати добрий або злий, якщо добрий, ви радісно ляскаєте в ладоши, якщо злий - закриваєте обличчя долонею.

(Іван - Царевич, Кощій Безсмертний, Золота рибка, Дюймовочка, Червона Шапочка, Гуси - Лебеді, Баба - Яга, Колобок, Сірий вовк, Кіт у чоботях, Білосніжка, Чаклунка, Фея, Попелюшка.)

Послухайте, будь ласка, притчу великого педагога В.о.сухомлинського «Звичайна людина».

Василь Сухомлинський

ЗВИЧАЙНА ЛЮДИНА

Василь Сухомлинський, Звичайна людина, оповіданняЄ в сухому степу колодязь. Біля колодязя - хатка. В ній живуть дідусь із внуком. Біля колодязя на довгій вірьовці відро. Ідуть подорожні, зяїзджають до колодязя, п'ють воду, дякують дідусеві. Стерлась вірьовка, перервалась, упало відро в глибокий колодязь.

Немає в дідуся другого відра. Нічим води витягти, щоб попити.

День не п' ють води дідусь із онуком, два дні не п' ють. Мучаться від спраги.

На третій день уранці проїжджає повз дідусеву хатину подорожній з настороженими очима. На возі в нього побачив дідусь відро під соломою.

Глянув подорожній з настороженими очима на колодязь, глянув на дідуся з онуком, ударив коней батогом і поїхав.

—   Що це за людина? — питає онук дідуся.

—   Це не людина, — відповідає дідусь.

Опівдні проїжджає повз дідусеву хатину подорожній з байдужими очима. Дістав з воза відро, прив'язав до вірьовки, витяг води, напився, дав попити дідусеві й онукові, решту води вилив у сухий пісок, відро забрав та й поїхав.

—   Що це за людина? — питає діда онук.

—   Це не людина, — відповідає дідусь.

Увечері проїжджає повз дідусеву хатину подорожній з добрими очима. Дістав з воза відро, прив'язав до вірьовки, витяг води, напився й поїхав, а відро так і стоїть на цямрині.

—   Що це за людина? — питає онук.

—   Звичайна людина, — відповідає дідусь.

- Через що проявляється Доброта в цьому оповіданні?

Відповіді дітей

- Який з проїжджий виявив доброту?

Відповіді дітей

А ще добра людина володіє певними якостями і рисами характеру.

Самостійна робота

Акуратний

Доброзичливий

Грубий

Ввічливий

Нечемний

Пропонує і надає допомогу іншим

Часто свариться

Вміє прощати образи

Чуйний

Запальний

Скромний

Товариський

Ласкавий

Веселий

Нахабний

Уважний до інших

Жадібний

Крикливий

Терпимий до інших людей

Щедрий

- обрати з цих слів характеристику доброї людини?

Відповіді дітей (Зачитують)

- обрати з цих слів характеристику злої людини?

Відповіді дітей (Зачитують)

*Перегляд презентації «Як я вчинив?»

Відповіді дітей (кожен дає свою відповідь)

Колективне малювання малюнку

завдання виконується

під пісню кота Леопольда «Якщо добрий ти».

Завдання: виховувати прагнення робити добрі справи, почуття колективізму, взаємодопомоги, доброти.)

-Добре, коли людина залишає після себе добрий слід. Один мудрець сказав: «Людина прожив життя не даремно, якщо збудував дім, виростив сад і виховав дитину». Давайте і ми зараз теж зробимо одну спільну добру справу. На чистий аркуш ватману хлопці вирізують і наклеюють деталі з кольорового паперу деталі аплікації: будинок, дерева, фігурки людей, фігурки птахів і звірів, хмари, сонце.

- Як ми назвемо нашу картину?

Відповіді дітей («Добрий день»)

ІІІ.Заключительная частина

- А тепер дайте відповідь, будь ласка, на запитання: а де ж знаходиться царство ввічливості і доброти? (Відповіді дітей).

І мені, звичайно, хотілося, щоб у вашому серці теж була тільки доброта, любов, милосердя, турбота про своїх ближніх і інших людях.

- Наше заняття підходить до кінця і мені хотілося у вас дізнатися:

- Вам сподобалося наше заняття? (Відповіді дітей).

- Що ви запам'ятали або дізналися нового? (Відповіді дітей).

Людина рано чи пізно замислюється, яким шляхом він йде: на дорозі «добра» та «світла» або по дорозі «зла» і «темряви». У доброго людини і слова, і діла добрі. А може уживатися в одній людині і добро і зло? Ні! Не може! Як не може бути одночасно в одному глечику солодка і гірка вода. «Кожен глечик виливає те, що містить» - говорить прислів'я. Якщо серце наповнене добром, і виливається добро, і навпаки. На закінчення нашого заняття хочу побажати, привчайте себе до добрих вчинків і у вас все буде добре.