Для Вас, батьки

О, Маріє, Мати Божа, оберігай 

наших дітей!

Поради батькам

       
Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із дитиною. Знаходьте радість у спілкуванні з нею. Дайте їй місце в родині.
       
Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки (день варто закінчувати читанням доброї, розумної книги).

       
Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Кожного дня цікавтесь її справами, труднощами, проблемами, переживаннями, досягненнями.
       
Заохочуйте, створюйте умови, дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з конструктором.
       
Відвідуйте з дитиною театри, музеї, організовуйте сімейні екскурсії містом, населеним пунктом, селом.
       
Віддавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не вишуканому, дорогому одягу.
       
Обмежуйте перегляд телепередач до 30 хвилин на день, регламентуйте роботу біля комп'ютера, віддаючи перевагу обов'язковій прогулянці на свіжому повітрі.
       
Привчайте та спрямовуйте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте бажання та ініціативу дитини допомогти вам).
       
Не робіть із дитини лише споживача, виконавця, байдужого спостерігача, нехай вона буде рівноправним членом родини зі своїми правами та обов'язками.

 

Ваші діти – четвертокласники

Мета: розповісти батькам про особливості четвертокласників,їхню самооцінку, порадити, як батьки можуть допомогти дитині добре вчитися, як виховувати в дітей відповідальне ставлення до навчальної праці, формувати мотивацію у навчальній діяльності, виявляти здібності дитини.

Зі скриньки народної мудрості … заповітне бажання кожного батька, кожної матері – щоб дітям хотілося добре вчитися. Чим же пробудити це хотіння, бажання? Воно має своїм джерелом бажання принести матері і батькові радість. А це бажання пробуджується в дитячому серці лише тоді, коли дитина вже пережила, зазнала радощів творення добра для людей … примусити дитину добре вчитися можна, спонукавши її до добрих учинків для блага людей, - зміцнивши в її серці чутливість до навколишнього світу, виховавши здатність пізнавати душевний світ іншої людини серцем. 

Василь Сухомлинський

Хід зборів

Бесіда вчителя

Шановні батьки!

Четвертий рік навчання в молодших класах завершує перший етап шкільного життя дитини. Четвертокласники – це випускники початкової школи. Саме цей факт багато в чому визначає ті моменти, на яких оголошують дорослі у взаємодії з дітьми даного віку. Перспектива переходу в середню школу змушує дорослих звертати увагу передусім на сформованість у четвертокласників умінь і навичок. 

До четвертого класу в більшості дітей вже сформований індивідуальний стиль навчальної роботи. Загальний підхід дитини до її виконання добре простежується при підготовці домашніх навчальних завдань. Так, деякі діти приступають до уроків одразу після повернення зі школи, інші потребують відпочинку (різної тривалості). Хтось швидко й легко включається в роботу, в інших багато часу займає підготовчий період. Одні діти починають виконувати домашні завдання з важких навчальних предметів, інші навпаки, з легких. Хтось краще засвоює матеріал з опорою на графічні зображення (малюнки, схеми тощо ), інші надають перевагу словесному поясненню тощо. 

Відмінності в загальному підході до виконання навчальної роботи пов’язані з індивідуально – типологічними особливостями дітей, їхньою працездатністю, специфікою пізнавального розвитку, переважним типом сприйняття та переробки інформації, неоднаковим інтересом до різних навчальних предметів тощо. 

Індивідуальний стиль навчальної роботи виявляється не лише в загальному підході до виконання навчальних завдань, але й у використанні школярами різних навчальних умінь і навичок. Володіння продуктивними прийомами навчальної роботи означає, що школяр набув уміння вчитися: він здатний якісно засвоювати пропоновані знання і в разі потреби здобувати їх самостійно.

Які ж загальні вміння важливі для успішного навчання? Серед них можна виділити такі:

- Слухати вчителя;

- Виокремлювати головну думку повідомлення;

- Зв’язно переказувати зміст тексту;

- Відповідати на питання до тексту;

- Ставити питання до тексту;

- Робити змістовні висновки на основі отриманої інформації;

- Письмово виражати свою думку;

- Застосовувати додаткові джерела інформації, користуватися довідковою літературою (словниками, енциклопедіями тощо ); 

- Адекватно оцінювати результати власної роботи.

Більшість цих умінь спирається на розумові здібності: уміння порівнювати й знаходити спільне та відмінне; уміння виділяти головне, відрізняти істотне від неістотного, робити логічні висновки й виводи.

Учитися всього цього потрібно в початковій школі, поки обсяг навчального навантаження значною мірою дозований. У середніх класах ці вміння будуть життєво необхідними, оскільки помітно зростає кількість нової інформації, складнішим стає і її зміст. У цій ситуації випробуваний спосіб багатократного повторення, який ще виправдовував себе в початковій школі, буде вже неефективним. Тим часом невміння правильно працювати з навчальним матеріалом може стати причиною зниження успішності, невиправданої перевтоми учнів.

Для того щоб зрозуміти, наскільки четвертокласники володіють деякими з основних прийомів навчальної роботи, можна простежити, наприклад, за тим, як дитина готується до переказу заданого додому параграфа з природознавства. Чи читає малюк весь текст кілька разів поспіль, намагаючись запам’ятати все одразу? Чи читає тільки один раз і, не переказуючи, упевнений, що знає все добре? Чи зосереджує увагу на утриманні в пам’яті окремих абзаців, не встановлюючи потім зв’язку між ними? Чи відповідає на запитання до тексту? 

Дітей потрібно вчити працювати з навчальним текстом: учити виділяти головну думку; складати план тексту; запам’ятовувати зміст тексту й переказувати його з опорою на план тощо. 

Навичку зв’язного переказу зручно розвивати не лише на навчальному матеріалі: можна попросити дитину розповісти зміст прочитаної книги, побаченого кінофільму, описати події минулого дня тощо. 

Із метою підвищення психологічної грамотності батьків і надання їм необхідних орієнтирів для занятя із дітьми педагог може познайомити їх із прийомами виділення смислових опор. До четвертого класу в більшості школярів намічається диференціація навчальних інтересів, складається різне ставлення до навчальних предметів: одні дисципліни подобаються більше, інші – менше. 

Перевага тих або інших навчальних предметів багато в чому пов’язана з індивідуальними схильностями та здібностями дитини: комусь подобається математика, у когось яскраво проявляють лінгвістичні здібності тощо.
А якщо в дитини не проявляється жодних особливих переваг та інтересів? Психологічні дослідження показують, що дітей, не здатних ні до чого, немає. Навіть якщо школяр не виділяється своїми навчальними успіхами й, на перший погляд однаково байдуже ставиться до всіх предметів, він неодмінно має схильність до кращого засвоєння навчального матеріалу того або іншого змісту. Саме такі схильності, які вказують на сильніші сторони розвитку дитини, й потрібно підтримувати. 

Не слід також забувати про те, що життя дітей не обмежується стінами школи. Поза нею дитина може бути занурена в таку заняття, які дозволяють їй проявити свою вправність, досягти успіху, стати впевненою в собі.

Тест «Не прогав вундеркінда» 

Кожна дитина має свої, лише їй притаманні риси, які розпізнають в ранньому віці, тому обов’язок батьків – виявити та розвинути приховані здібності й задатки. У цьому може допомогти такий текст: 

1.Ваша дитина навчилася рано, до шестирічного віку, читати:
Самостійно – 7 балів; Із чиєюсь допомогою - 5 балів. 

2.Читає багато книг, причому досить швидко – 2 бали. 

3.Сама або із чиєюсь допомогою зацікавилась словниками та енциклопедіями – 2 бали. 

4.Легко навчилася читати, але має труднощі під час читання – 1 бал. 

5.Виконує уроки, як правило, за зачиненими дверима, а друзів має старших за себе – 2 бали. 

6.Розмовляє зі старшими як рівний із рівним – 2 бали. 

7.Ставить багато різних складних запитань, інколи заганяючи дорослих у глухий кут – 2 бали. 

8.Має готові відповіді навіть на несподівані запитання – 1 бал. 

9.Іноді неуважна, але завжди вміє робити цікаві повідомлення (скажімо, після перегляду кінофільму, телепередачі чи спостереження за чим-небудь) – 2 бали. 

10.Охоче вступає в бесіду про навколишній світ, дає власну оцінку суспільним явищам – 1 бал. 

11.Одноманітні справи (миття посуду, легкі навчальні вправи, які потребують особливих зусиль) викликають у неї нудьгу – 1 бал. 

12.Чутлива до несправедливості, навіть якщо це не стосується її особисто, - 2 бали. 

13.Має багатий словниковий запас і вміло застосовує під час спілкування різні терміни – 2 бали. 

14.Любить складні ігри (шахи тощо), які вимагають кмітливості, - 1 бал. 

15.У ранньому віці цікавилася тим, що вивчають старшокласники – 1 бал. 

16.Любить різні заняття, причому прагне робити все самостійно – 2 бали. 

17.Її цікавить Всесвіт, вона захоплюється питаннями давньої історії – 2 бали. 

18.У школі навчається без особливих зусиль, швидко сприймає матеріал і має власну думку з багатьох питань – 2 бали. 

19.Має розвинуте почуття сприймання музики, образотворчого мистецтва, навколишнього світу і в усьому знаходить гармонію – 2 бали.

Ось і весь тест вашого «вундеркінда», якщо він такий є. А це залежить від того, скільки балів він отримає під час підрахунку. Потрібно враховувати, що об’єктивність тестування залежить від відповідей на запитання.
Якщо ви набрали від 10 до 13 балів – це свідчить про те, що ваша дитина має певні здібності, а тому вам необхідно потурбуватися про те, щоб організувати її навчання та спрямовувати розвиток її здібностей.

Запам’ятайте!Щоб у душі дитини не поселилося зло, вона повинна утверджувати добро – своєю поведінкою, вчинками.

Підсумок зборів. 

Батьки мають допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, і тоді дитина виросте чудовою творчою людиною

Азбука моральних заповідей

 (Складено на основі книги В.О. Сухомлинського «Як виховати справжню людину»)

— Б —

Батьківщина — твій дім, твоя колиска. У рідному домі не завжди все гаразд.

Є в нас своє лихо і горе. Говорячи про них, пам'ятай: ти говориш про лихо і горе свого рідного дому... Говори­ти про недоліки — для цього великого розуму не треба. Зневажай демагогію і балаканину. Думай і роби все для того, щоб перемогли добро і справедливість...

Батько — найрідніший, найдорожча для тебе людина, в образі якої втілюється людська відповідальність за твою появу на світ, за кожний твій крок, вчинок, за весь твій життєвий шлях — від народження до смерті... Бути гідним свого батька — твоя особиста честь.

Будьте добрими дітьми своїх батьків. Три нещастя є в людини: смерть, старість і погані діти — говорить українська народна мудрість. Старість невідворотна, смерть — невблаганна, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від поганих дітей дім можна зберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від твоїх батьків, а й від вас самих — дітей.

Бути справжньою людиною — це означає віддавати сили своєї душі в ім'я того, щоб люди навколо тебе бу­ли красивішими, духовно багатшими, щоб у кожної людин, з якою ти зустрічаєшся в житті, залишилося щось хороше від тебе, від твоєї душі.

Бережи та шануй пам'ять про померлих. У кого не­має в душі минулого, в того не може бути й май­бутнього. «Кожна людина — це неповторний світ. Під кожним нагробком — світова історія» (Г. Гейне).

— Г —

Гідність — мудра влада тримати себе в руках. Бла­городство твоєї людської особистості виявляється в тому, наскільки мудро й тонко ти зумів визначити, що гідне і що негідне. Гідне повинно стати самою суттю твоєї духовної культури...

- Д-

Дідусеві й бабусі — почесне місце в домі. Якщо вирішується якась нелегка і непроста справа — пер­ше слово нехай належить дідусеві й бабусі. Не со­ромся і не бійся поділитися з ними своїми радощами або горем, вони вміють освітлювати людську радість мудрістю життя, і радість зробить тебе подвійно щас­ливим...

— Ж —

Жіночність — це найвищий вияв людської краси. В цій красі — народження нового життя, цвітіння роз­витку. Носій і творець життя — жінка — найглибше втілює високоморальне ставлення до майбутнього людства. Поважати жінку — означає поважати життя.

— З —

Знання — неоціненне багатство, якого маєш ти на­бути в роки дитинства, отроцтва, ранньої юності. Те, чого ти не здобув у юні роки, ніколи не здобудеш по­тім. Твій обов'язок — учитися в повну міру своїх сил.

— І —

І ще є одне духовне начало в нашій людській лю­бові. Це — наша потреба в людині. Не можна жити без почуття й усвідомлення того, що ти комусь потрібен, що хтось бачить увесь сенс свого життя ли­ше тому, що є на світі ти.

— К —

Краса — могутній засіб виховання чутливості ду­ші. Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння й відчуття прекрасного, без захоплен­ня і натхнення ніколи не побачиш. Краса — це яск­раве світло, що осяває світ... Я б назвав красу гімнас­тикою душі — вона випрямляє наш дух, нашу совість, наші почуття, переконання. Краса — це дзеркало, в якому ти бачиш себе.

— Л —

Любов до людей — це твоя моральна серцевина.

Любов — могутня вихователька. Вона робить лю­дину чистішою, чеснішою, щирішою, вимогливішою і суворішою в додержанні основ життя...

Людина залишає себе насамперед у людині. У цьому наше безсмертя. У цьому найвище щастя і сенс життя. Якщо ти хочеш залишитися в серці людському — ви­ховай своїх дітей. Виховання людини — найважливі­ший громадський обов'язок.

— М —

Мати творить твою неповторну особистість — ось у чому сенс, мистецтво і майстерність того, що ми на­зиваєм народженням. Берегти матір — означає тур­буватися про чисте джерело, із якого ти пив від часу свого першого дихання і будеш пити до останньої хвилини свого життя.

Мужність — це справжня краса духу й тіла, пере­конань і вчинків. Мужність робить людину могутньою і доброю, сильною і ласкавою.

— Н —

Ніколи не забувай про свою теплу, затишну колис­ку, з якої ти вилетів, як пташеня, якби не вона — ти був би ніщо, перед тобою не відчинилися б двері у величезний світ Батьківщини.

— О —

Опановуй головне в духовній культурі — культуру людських відносин: умій розрізняти в людині світле і темне. Те, що ми називаємо повагою до людини, — це віра в добре начало в ній.

— П —

Праця — це не тільки лопата й плуг, а й думка. Дуже важливо, щоб наші вихованці переконалися на власному досвіді, що думка — це нелегка праця, і саме її склад­ність, трудність і дає людині велику радість.

— Р —

Рід людський складається з поколінь, — це велика мудрість нашого буття...

Повага, шанування старших поколінь — закон на­шого життя. Поважати старших треба тому, щоб ут­верджувати гідність кожної людини.

— С —

Скромність — це дисципліна людських відносин, вчинків, бажань, думок і почуттів, волі та характеру. Бу­ти скромним — означає ні на мить не забувати, що кож­на людина, з якою ти спілкуєшся, має свою гідність, і твоє справді вільне і щасливе життя полягає в тому, щоб утверджувати гідність кожної людини.

Совість живе в людському житті лише на поживно­му ґрунті совісності, сорому; совість — це знання, ба­гато разів помножене на переживання, почування, а похідними цієї дії є сором, відповідальність і обов'язок, повинність.

Соромся порожнечі душі. Найбільше соромся того, що в тебе немає своїх святинь, своїх непохитних, не­заперечних істин, правил, принципів.

Соромся слабовілля, безпринциповості, «безхребет­ності». Гори від сорому, якщо відчуваєш, що в тобі за­ворушився мерзенний черв'ячок, ім'я якому «моя ха­та з краю».

Соромся байдужого ставлення до життя, виконан­ня обов'язку.

Соромся безвідповідальності, легковажності своїх почуттів, уподобань, у своїх почуттях треба бути вір­ним і зобов'язаним.

Соромся безкультурності. Невігластво розуму і по­чуттів збіднюють людину, роблять її примітивною.

— Т —

Терпимість і непримиренність — дуже важливі елементи духовної культури, які тобі треба опанува­ти для того, щоб орієнтуватись у безмежно складно­му світі людських пристрастей і характерів.

— У —

Умій відчувати поряд із собою людину, умій ро­зуміти її душу, бачити в її очах складний духовний світ — радість, горе, біду, нещастя.

Умій бути вдячним. Почув похвалу — дякуй і радій, що ти рухаєшся в напрямку людської доскона­лості. Почув докір, осуд — дякуй за те, що тебе вчать жити.

Умій правильно бачити навколо себе щедрість і скнарість, справжнє багатство душі й потворну убогість.

Умій жаліти і шкодувати, берегти і оберігати; умій побачити ту безмежно дорогу людську цінність, де від золотої купи залишилося кілька зернинок, від яскравого і гарячого багаття — кілька жаринок, від багатого плодозбору — кілька яблук.

Умій бути скромним, оберігати себе й інших від зухвальства, несправедливості, надокучливості.

Учитель творить людину. Ці мудрі й вагомі слова можна сказати тільки про матір і батька. Знай, що ве­лике щастя вчителя — бачити тебе таким, яким він створив.

— Ш —

Школа — це духовна колиска народу. Чим більше піклування про свою колиску виявляє народ, тим блискучіше його майбутнє, школярі — це не просто діти, які зібралися в одному місці. Вони являють со­бою дитяче суспільство, що живе за своїми гармоній­ними законами.

— Ю —

Юнаки і дівчата, ви повинні знати історію свого народу, у ваші душі мають увійти кращі народні тра­диції, стати для вас святим законом.

— Я —

Якщо ти робитимеш тільки те, що хочеться, якщо активність твоя спонукатиметься тільки передчуттям задоволення — в житті у тебе нічого не буде дорого­го і святого, душа твоя не осягне, що таке любов, відданість, бажання твої будуть низькими і убогими, а життя без благородних людських бажань — по­рожнім і нудним.

Азбука для батьків

А — азбуку виховання повинні знати всі батьки.

Б — будьте при дітях обережними у своїх вчинках.

В — вас запитують — уважно слухайте, дайте від­повідь.

Г — говоріть із дитиною у зрозумілій для неї формі.

Д — дайте можливість дитині виявити самостійність.

Є — єдність між педагогами і  сім'єю — за­порука успішного виховання.

Ж — життя дитини повинно бути заповненим по­сильною працею, роботою.

З — знайте: основи виховання закладаються з ран­нього дитинства.

І — ігри для дитини — запорука здорового фізич­ного розвитку.

К — корисно знати — любов до дитини має бути поміркованою.

Л — любов до землі, рідного краю виховуйте з ди­тинства.

М — мама і мир — найдорожче для дітей.

Н — ніколи не говоріть дітям неправду.

О — одяг дітей має бути охайним.

П — прагніть бути з дітьми завжди справедливими.

Р — розмовляйте з дітьми частіше, співайте разом.

С — стежте за своєю поведінкою, бо діти насліду­ють вас.

Т — трудитися дітей навчайте з раннього віку.

У — успіх у вихованні залежить від здорової ат­мосфери в сім'ї.

Ф — фізкультура для дитини повинна стати улюб­леним уроком.

X — хай завжди дитина відчуває інтерес до себе.

Ц — цілеспрямованість у вихованні допоможе до­сягти значних успіхів.

Ч — частіше бувайте з дитиною на природі.

Ш — шум — ворог здоров'я дитини.

Щ — щастя і радість дітей — у ваших руках.

Я — якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, справедливою, чесною, ставилась до всіх із любов'ю, самі намагайтеся дотримуватись усіх цих порад.

Педагогічна культура батьків

Лекція для батьків

         Педагогічна культура батьків - це складова частина загальної культури людини, в якій втілений накопичений людством досвід виховання дітей у сім'ї. Позитивно впливаючи на весь лад сімейного життя, педагогічна культура батьків є основою власне педагогічної діяльності батька й матері, допомагає їм уникати традиційних помилок у сімейному вихованні і знаходити правильні рішення у нестандартних ситуаціях.

      Наші діти дорослішають, стають розумнішими, і нам з вами хотілося б, щоб проблем у спілкуванні, у взаємодії з ними ставало менше, але так не  завжди відбувається.

        У ході підготовки батьківських зборів була проведена бесіда з дітьми на тему: «Хто для нас наші батьки?», анкетування учнів з метою виявлення рівня гуманності взаємин з дітьми. У результаті індивідуального анкетування, я з'ясувала, який психологічний клімат у сім'ях моїх підопічних.

      Якщо ми ведемо погане життя, воно відбивається і на наших дітях. Коли одного маленького хлопчика запитали, що він буде робити, коли виросте, той відповідав з гідністю і рішучістю: «Я буду напиватися, як мій батько». Хочемо ми цього чи не хочемо, але ми виховуємо дітей всією своєю поведінкою, своїм способом життя, кожним своїм вчинком. І цей факт накладає на нас величезну відповідальність.

      Наше життя, відображене таким чином в душі дітей, перейде разом з ними в майбутнє - до наших онуків і правнуків.

        Найбільш незахищеними є діти з важких сімей, як правило. Це діти, яких ніхто з дорослих не захотів обдарувати своєю дружбою і довірою. Це діти, які в ранньому дитинстві могли відчувати так званий тактильний голод, тобто голод в дотику. Не здійснений емоційний контакт з матір'ю - основа багатьох варіантів психічного неблагополуччя.

        Від того, якою мірою задовольняється потреба дитини в емоційному контакті з батьками і педагогами, однолітками, залежать і його інтелектуальні можливості, характер його взаємин з оточуючими, а потім зі своєю сім'єю і дітьми.

       Школярі, що піддаються фізичному насильству в сім'ї, зазвичай вчаться нижче своїх можливостей, важче справляються з проблемами взаємин у класі, особливо конфліктні. Є батьки, що не приділяють належної уваги дитині, не знають своїх прямих обов'язків як батька. Але в той же час вони можуть робити зауваження не тільки своїм дітям, але й чужим, можуть кричати на своїх дітей, хоча діти - це дзеркальне відображення їх самих.

      Батьки думають, що - дитину можна «шльопнути», тому що біль невеликий, а користь безсумнівна; щоб наставити дитя «на шлях істинний», застосовувати засоби фізичного покарання можна і потрібно.

         Дитина - Людина! Ця маленька Людина потребує не окрик і покарання, а підтримку і мудру пораду батьків, не зле і жорстоке поводження, а добро, турботу і любов.

         Але, на жаль, часто менш за все любові дістається нашим коханим Людям. Дитина ще не може і не вміє захистити себе від фізичного насильства і психічного тиску з боку дорослого. Але діти вчаться у нас поведінці, манерам спілкування, крику, грубості, жорстокості, якщо ми це демонструємо.

      Дитина, яка виховується в умовах безправ'я, ніколи не буде поважати права іншої людини. І, навпаки, добру, гарну поведінку наших дітей породжує тільки добро. Дивно, але ненасильство набагато більше сприяє гармонійному зростанню і всебічному розвитку дитини, ніж грубе і жорстоке поводження з дитиною.

       Наші необдумані агресивні дії по відношенню до дитини часом можуть бути викликані навіть не провинами дитини, а нашою втомою, неприємностями і невдачами, роздратуванням і т.д. Гнів, вилитий в цьому випадку на дитину, нічому його не навчить, а лише принижує, ображає і дратує. Караючи свою дитину фізично, батьки наївно вважають, що найкоротший шлях до розуму лежить «через сідниці», а не через очі і вуха. Домагаючись видимої короткочасної слухняності, батьки своєю жорстокістю «виховують» фальш і обман.

      Жорстоке поводження з дітьми дуже часто викликає у них аж ніяк не каяття, а зовсім інші реакції: страх, обурення, протест; образу, почуття образи; руйнування «моральних гальм»; прагнення до обману, спритність; втрату здатності до здорового глузду; дитина перестає бачити кордон між «можна» і «не можна»; агресивна поведінка; зниження самооцінки; ненависть до себе і оточуючих (якщо дитину часто б'ють).

            Жорстоке поводження з дітьми зазвичай також викликає затримку їх психічного й соціального розвитку. Але ще більш важливо пам'ятати, що з будь-якого кошмару завжди є вихід. І перший крок повинен зробити той, хто сильніший і мудріший. Добре якщо це буде дорослий.

          Та діти не завжди ведуть себе як чисті й лагідні ангели, і виховувати їх - справа дуже нелегка. Але з усіх важких ситуацій, у які вони часом ставлять своїх батьків, потрібно шукати вихід без приниження людської гідності дітей. Без застосування образ і тим більше тілесних покарань. Вийти з ситуації, коли раптом здається, що треба застосувати покарання, або попередити цю ситуацію, допоможуть наступні рекомендації, складені Б.М.Бім-Бадом в книзі для батьків: «Мудрість виховання».

      1. Прислухайтеся до своєї дитини, намагайтеся почути і зрозуміти її. Вислухайте проблему дитини. Не обов'язково погоджуватися з точкою зору дитини. Але завдяки батьківському увазі він відчує свою значимість і відчує свою людську гідність.

      2. Приймайте рішення спільно з дитиною, а також дайте йому право приймати самостійні рішення; дитина більш охоче підкоряється тим правилам, які встановила сама. При цьому я не заперечую, що деякі рішення можуть приймати тільки батьки. Надайте дитині право вибору, щоб вона реально відчула, що вільна сама, вибирати з декількох можливостей.

     3. Постарайтеся попередити ситуацію або змінити її так, щоб дитині не потрібно було б вести себе неправильно.

     4. Вимагаючи, щось від дитини, давайте їй чіткі і ясні вказівки. Але не обурюйтеся, якщо дитина, може бути, щось не зрозуміла або забула. Тому знову і знову, без роздратування, терпляче роз'яснюйте суть своїх вимог. Дитина потребує повторення.

     5. Не вимагайте від дитини непосильних вимог: не можна від неї очікувати виконання того, що вона не в змозі зробити.

     6. Не дійте зопалу. Зупиніться і подумайте, чому дитина поводиться так, а не інакше. Батькам необхідно бути щирими у відносинах з дітьми, правдивими в словах і почуттях, виконувати обіцянки. Все це зміцнює віру дітей у щирість стосунків.     

     Розумне виховання і злого по натурі робить менш злим, або навіть добрим, розвиває до певної міри самі тупі здібності і по можливості олюднює саму обмежену і дрібну натуру: так дика лісова рослина, коли її пересадять у сад підданий догляду садівника, робиться і пишніше кольором, і смачніше плодом.

     Далеко не всім нашим вихованцям бути інженерами та лікарями, вченими і художниками, а батьками і матерями бути всім, без винятку, чоловіками і дружинами - бути всім ...   

      

Педагогічна культура батьків

Лекція для батьків

         Педагогічна культура батьків - це складова частина загальної культури людини, в якій втілений накопичений людством досвід виховання дітей у сім'ї. Позитивно впливаючи на весь лад сімейного життя, педагогічна культура батьків є основою власне педагогічної діяльності батька й матері, допомагає їм уникати традиційних помилок у сімейному вихованні і знаходити правильні рішення у нестандартних ситуаціях.

      Наші діти дорослішають, стають розумнішими, і нам з вами хотілося б, щоб проблем у спілкуванні, у взаємодії з ними ставало менше, але так не  завжди відбувається.

        У ході підготовки батьківських зборів була проведена бесіда з дітьми на тему: «Хто для нас наші батьки?», анкетування учнів з метою виявлення рівня гуманності взаємин з дітьми. У результаті індивідуального анкетування, я з'ясувала, який психологічний клімат у сім'ях моїх підопічних.

      Якщо ми ведемо погане життя, воно відбивається і на наших дітях. Коли одного маленького хлопчика запитали, що він буде робити, коли виросте, той відповідав з гідністю і рішучістю: «Я буду напиватися, як мій батько». Хочемо ми цього чи не хочемо, але ми виховуємо дітей всією своєю поведінкою, своїм способом життя, кожним своїм вчинком. І цей факт накладає на нас величезну відповідальність.

      Наше життя, відображене таким чином в душі дітей, перейде разом з ними в майбутнє - до наших онуків і правнуків.

        Найбільш незахищеними є діти з важких сімей, як правило. Це діти, яких ніхто з дорослих не захотів обдарувати своєю дружбою і довірою. Це діти, які в ранньому дитинстві могли відчувати так званий тактильний голод, тобто голод в дотику. Не здійснений емоційний контакт з матір'ю - основа багатьох варіантів психічного неблагополуччя.

        Від того, якою мірою задовольняється потреба дитини в емоційному контакті з батьками і педагогами, однолітками, залежать і його інтелектуальні можливості, характер його взаємин з оточуючими, а потім зі своєю сім'єю і дітьми.

       Школярі, що піддаються фізичному насильству в сім'ї, зазвичай вчаться нижче своїх можливостей, важче справляються з проблемами взаємин у класі, особливо конфліктні. Є батьки, що не приділяють належної уваги дитині, не знають своїх прямих обов'язків як батька. Але в той же час вони можуть робити зауваження не тільки своїм дітям, але й чужим, можуть кричати на своїх дітей, хоча діти - це дзеркальне відображення їх самих.

      Батьки думають, що - дитину можна «шльопнути», тому що біль невеликий, а користь безсумнівна; щоб наставити дитя «на шлях істинний», застосовувати засоби фізичного покарання можна і потрібно.

         Дитина - Людина! Ця маленька Людина потребує не окрик і покарання, а підтримку і мудру пораду батьків, не зле і жорстоке поводження, а добро, турботу і любов.

         Але, на жаль, часто менш за все любові дістається нашим коханим Людям. Дитина ще не може і не вміє захистити себе від фізичного насильства і психічного тиску з боку дорослого. Але діти вчаться у нас поведінці, манерам спілкування, крику, грубості, жорстокості, якщо ми це демонструємо.

      Дитина, яка виховується в умовах безправ'я, ніколи не буде поважати права іншої людини. І, навпаки, добру, гарну поведінку наших дітей породжує тільки добро. Дивно, але ненасильство набагато більше сприяє гармонійному зростанню і всебічному розвитку дитини, ніж грубе і жорстоке поводження з дитиною.

       Наші необдумані агресивні дії по відношенню до дитини часом можуть бути викликані навіть не провинами дитини, а нашою втомою, неприємностями і невдачами, роздратуванням і т.д. Гнів, вилитий в цьому випадку на дитину, нічому його не навчить, а лише принижує, ображає і дратує. Караючи свою дитину фізично, батьки наївно вважають, що найкоротший шлях до розуму лежить «через сідниці», а не через очі і вуха. Домагаючись видимої короткочасної слухняності, батьки своєю жорстокістю «виховують» фальш і обман.

      Жорстоке поводження з дітьми дуже часто викликає у них аж ніяк не каяття, а зовсім інші реакції: страх, обурення, протест; образу, почуття образи; руйнування «моральних гальм»; прагнення до обману, спритність; втрату здатності до здорового глузду; дитина перестає бачити кордон між «можна» і «не можна»; агресивна поведінка; зниження самооцінки; ненависть до себе і оточуючих (якщо дитину часто б'ють).

            Жорстоке поводження з дітьми зазвичай також викликає затримку їх психічного й соціального розвитку. Але ще більш важливо пам'ятати, що з будь-якого кошмару завжди є вихід. І перший крок повинен зробити той, хто сильніший і мудріший. Добре якщо це буде дорослий.

          Та діти не завжди ведуть себе як чисті й лагідні ангели, і виховувати їх - справа дуже нелегка. Але з усіх важких ситуацій, у які вони часом ставлять своїх батьків, потрібно шукати вихід без приниження людської гідності дітей. Без застосування образ і тим більше тілесних покарань. Вийти з ситуації, коли раптом здається, що треба застосувати покарання, або попередити цю ситуацію, допоможуть наступні рекомендації, складені Б.М.Бім-Бадом в книзі для батьків: «Мудрість виховання».

      1. Прислухайтеся до своєї дитини, намагайтеся почути і зрозуміти її. Вислухайте проблему дитини. Не обов'язково погоджуватися з точкою зору дитини. Але завдяки батьківському увазі він відчує свою значимість і відчує свою людську гідність.

      2. Приймайте рішення спільно з дитиною, а також дайте йому право приймати самостійні рішення; дитина більш охоче підкоряється тим правилам, які встановила сама. При цьому я не заперечую, що деякі рішення можуть приймати тільки батьки. Надайте дитині право вибору, щоб вона реально відчула, що вільна сама, вибирати з декількох можливостей.

     3. Постарайтеся попередити ситуацію або змінити її так, щоб дитині не потрібно було б вести себе неправильно.

     4. Вимагаючи, щось від дитини, давайте їй чіткі і ясні вказівки. Але не обурюйтеся, якщо дитина, може бути, щось не зрозуміла або забула. Тому знову і знову, без роздратування, терпляче роз'яснюйте суть своїх вимог. Дитина потребує повторення.

     5. Не вимагайте від дитини непосильних вимог: не можна від неї очікувати виконання того, що вона не в змозі зробити.

     6. Не дійте зопалу. Зупиніться і подумайте, чому дитина поводиться так, а не інакше. Батькам необхідно бути щирими у відносинах з дітьми, правдивими в словах і почуттях, виконувати обіцянки. Все це зміцнює віру дітей у щирість стосунків.     

     Розумне виховання і злого по натурі робить менш злим, або навіть добрим, розвиває до певної міри самі тупі здібності і по можливості олюднює саму обмежену і дрібну натуру: так дика лісова рослина, коли її пересадять у сад підданий догляду садівника, робиться і пишніше кольором, і смачніше плодом.

     Далеко не всім нашим вихованцям бути інженерами та лікарями, вченими і художниками, а батьками і матерями бути всім, без винятку, чоловіками і дружинами - бути всім ...   

     Тож будьмо гідним прикладом для своїх дітей! Виховуймо їх розумно та з любов’ю!!! 

Заохочення та покарання дитини в сім'ї
Батьківські збори-тренінг

Мета: обговорити з батьками проблему заохочення та покарання дитини в сім'ї; розказати про види покарань і заохочень у сімейному вихованні, про значення покарання й заохочення дітей у сім'ї; сприяти розумінню батьками розумного ставлення до методів і прийомів виховання дітей в сім'ї; формувати у батьків культуру заохочення й покарання дитини в сім'ї.

ХІД ЗБОРІВ

Бесіда.

    - Шановні батьки! Розмова про заохочення і покарання дитини в сім'ї не випадкова. На адресу дітей дуже часто можна почути: «Я тобі що сказав?», «Роби, що тобі говорять» тощо. Це не просто слова. Це метод виховання. Батьки вважають, що їх справа наказувати, а дитина має підкорятися.

Та вони забувають або зовсім не думають про те, що вільна особистість не може сформуватися в сімейному рабстві.

       Виявляючи свою батьківську владу, вони не думають про те, що в їх силі їх слабкість: переконати свою дитину, бути авторитетом набагато важче, ніж нав'язати їй свою волю і примусити підкорятися батькам.

Насильство і примус у вихованні лише шкодять. Зовні підкоряючись наказу, дитина залишається при своїй думці, а до вказівок батьків ставиться ще більш вороже.

         Так у стосунки дітей і батьків приходить відчуження.

Насильство й примус у вихованні позначаються і на характері дитини. Вона стає нещирою, брехливою, звикає кривити душею. Це призводить до того, що вона перестає бути жвавою і життєрадісною, ховає від усіх таємницю свого існування в рідному домі, стає похмурою і скритною,оминає спілкування з однолітками, сторониться спілкування з учителем, боячись сказати що-небудь не так.

Головний метод виховання - це переконання. А для цього говоріть зі своєю дитиною, спілкуйтеся з нею, шукайте приклади позитивного підтвердження ваших думок, будьте тактовні, переконуючи її. Тоді ваші думки стануть її прагненнями.

         У тих сім'ях, де батьки уміло користуються у вихованні покаранням і заохоченням, рівень тривожності  дитини набагато нижче, а результати навчальної діяльності набагато вищі.

Коментар:  класний керівник готує анкети для учнів та батьків, пам'ятки для батьків.

 Анкета для учнів

1.  Як часто тебе карають?

2. Хто найчастіше тебе карає?

3. Що може послужити приводом для покарання?

4. Чи боїшся ти покарань?

5. Що ти робиш, щоб уникнути покарань?

6. Як часто тебе заохочують?

7. Як тебе заохочують?

8. Що може послужити приводом для заохочення?

9. Хто з батьків тебе заохочує найчастіше?
10. Чи чекаєш ти заохочень?

Анкета для батьків

1. Чи вважаєте ви проблему покарання і заохочення дітей у сім’ї важливою й актуальною.

             А) Так.               Б) Ні.                    В) Не думав над цією проблемою.

2. Як ви ставитеся до заохочень дитини в сім'ї?

             А) Як до необхідного і значущого атрибуту сімейного виховання. 

Б) Як до батьківського обов'язку.             В) Не замислювався над цим.

3. Як ви ставитеся до покарань дитини в сім’ї?

            А) Як до обов'язкового атрибуту сімейного виховання. 

Б) Як до одного з важливих елементів сімейної культури. 

В) Як до необхідного атрибуту сімейного виховання.

4. Чи карали вас у вашій сім’ї?

            А) Так, регулярно.                 Б) інколи, якщо цього заслуговував. 

В) Майже ніколи.

5. Як ви заохочуєте свою дитину?

             А) Матеріально.                    Б) Морально. 

 В) Чергую різні види заохочення.

6. Які   форми   заохочення   з   поданих   нижче   ви   вважаєте   найбільш значущими?

            А) Покупка речей.                 Б) Покупка іграшок. 

В) Покупка речей і предметів, пов'язаних з інтересами та захопленнями дитини.                       Г) Поцілунок, обійми, подяка.

7. Які форми покарання дитини ви вважаєте найбільш припустимими?

            А) Фізичне покарання.            Б) Не спілкуватися з дитиною. 

В) Позбавлення дитини чогось.

8.   Як  ви   вважаєте,   чи   може  загрожувати   батькам  часте   використання фізичного покарання стосовно дитини?

            А) Втратою контакту з дитиною.            Б) Втечею з дому. 

В) Агресією і жорстокістю у ставленні до рідних і чужих людей.

Г) Зміною етичної сфери особистості дитини.

Ваша дитина і ви

Пам'ятка для батьків

1.   Намагайтеся зберегти в своїй сім'ї атмосферу відвертості та довір'я.

2.  Не давайте своїй дитині нездійсненних обіцянок, не вселяйте в и душу нездійсненних надій.

3.  Не ставте своїй дитині будь-яких умов.

4.  Будьте тактовні в вияві заходів впливу на дитину.

5.  Не карайте свою дитину за те, що дозволяєте робити собі.

6.  Не зраджуйте своїм вимогам щодо дитини на догоду чому-небудь.

7.  Не шантажуйте дитину своїми відносинам з нею.

8.  Не бійтеся поділитися зі своєю дитиною своїми почуттями і слабкостями.

9.  Не ставте свої відносини з власною дитиною у залежність від її навчальних успіхів. 

Як заохочувати дитину в сім'ї

Пам'ятка для батьків

1.  Якомога частіше схвально усміхайтесь своїй дитині і коли вона миє посуд, і коли робить уроки, і коли грає.

2. Заохочуйте свою дитину жестами: їй буде завжди тепло і затишно, якщо мама торкнеться її голови під час приготування уроків, а тато схвально обійме й потисне руку.

3.  Словесно  висловлюйте  схвалення  що  найменшим  успіхам  своєї дитини, її поведінки.

4.  Використовуйте частіше  вираз:  «ти  прав»,  «ми  згодні  з твоєю думкою» - це формує в дитині самоповагу, розвиває здатність до самоаналізу  і критичність мислення.

5.   Даруйте  своїй  дитині  подарунки та  при  цьому  учіть  її  їх приймати.

6.   Формуйте в своїй сім’ї традиції і ритуали заохочення дитини: день народження, Новий рік, кінець навчального року, 1 вересня, успішний виступ, сюрпризи, поздоровлення і т. д.

7.   Вчіть свою дитину бути вдячною за будь-які знаки у ваги, виявлені до неї, незалежно від суми грошей, витрачених на подарунок.

8.    Даруйте подарунки своїй дитині не лише з урахуванням її бажань, але й з урахуванням можливостей своєї сім'ї.

9.   Для  заохочення  своєї дитини  використовуйте  не  лише  подарунки матеріального плану, але й моральні заохочення, вигадані вами, які згодом стануть реліквією в архіві сім'ї вашої дитини (грамоти власного виготовлення, вірші, газети й дружні шаржі тощо).

10.  Якщо хочете використовувати як заохочення гроші, використовуйте цю можливість для того, щоб дитина вчилася ними розпоряджатися розумно.

11. Якщо дитина заохочується грошима, ви повинні знати, яким чином вона ними розпорядилася й обговорити це із нею.

12. Дозволяйте своїй дитині мати кишенькові гроші, та не залишайте їх витрачання без аналізу самою дитиною з вами.